Ґоґель-моґель

Ймовірно, я дісно є
Українцем.

Ну, будую свою особисту
Премилу мені
Руїну
Щодня,
Шукаючи сенс життя
Й ксьондзів для каяття.

Сварюся із собою:
Ми зі мною лаємося
Паскудними словами.

Не знаходжу
Ту, що ми мила,
Вартого діла,
Файного тіла,
Й своєї душі.

Замість вина п'ю ґоґель-моґель,
Замість тютюна палю щавель.
Не у Куршавель я їду на шпацер,
А чомусь у Коктебель.

І засинаю чомусь я зранку,
А на заході -- прокидаюсь чомусь.
Як той степ велика Руїна
І темряви її я
Боюсь.